«У перших пологах прокололи плідний міхур; поклали на кушетку, коли хотілось ходити; без моєї згоди хотіли поставити крапельницю з окситоцином, бо 30 грудня, а я шоста зранку (на щастя, медсестра не включила крапельницю, відволіклась); використовували заборонений у всьому світі метод Кристеллера. Після пологів забрали дитину та напоїли її чимось, мені навіть не допомогли встати з кушетки, хоча я просила, бо не відчувала своє тіло. Зобов’язували і погрожували на тому, щоб я, годуюча мати, пішла зробила флюрографію. Після цього з другим, третім та четвертим малюком в пологовий більше не повернулась. Сказала чоловіку: хоч помру, а там народжувати не буду!» - розповідає одна з жінок у соцмережі під нашим постом про опитування щодо акушерського насильства.
У 2015 й 2019 роках організація «Природні права Україна» провела дослідження й виявила, що приблизно 27 % жінок зазнають забороненого прийому Кристеллера (тиск на живіт для прискорення народження дитини), менше ніж половина жінок (47,7 %) зазначили, що їм надали достатньо часу для ознайомлення з документами про інформовану згоду, і понад 20 % повідомили про введення медичних препаратів без їхньої згоди. Серед жінок, яким робили епізіотомію (розтин промежини), 64 % зазначили, що не давали на це згоди, а 40 % навіть не були про це попереджені.
Неповага, погане поводження та акушерське насильство впливають на жінок і підвищують ризик виникнення пологової травми, післяпологової депресії, посттравматичного стресового розладу негативних наслідків у сфері сексуального здоров’я, ускладнень під час пологів і недовіри до системи охорони здоров’я, що призводить до небажання звертатися за медичною допомогою в майбутньому.
Акушерське насильство — це будь-яка неузгоджена або здійснена всупереч волі чи при відмові жінки дія медичного персоналу в процесі вагітності, пологів та в післяпологовий період. Також може проявлятися у зневазі до жінок, неповазі до їхньої гідності та дискримінації — будь-які форми психологічного та фізичного насильства з боку медичного персоналу в медичних закладах. Його можна поділити на:
Фізичне насильство. Болючий огляд гінекологічним дзеркалом чи під час пологів для стимуляції шийки матки, обмеження рухів або відсутність можливості вибрати позу під час пологів, ляпаси, штурхани, удари, зшивання чи розріз промежини без анестезії, застосування надмірної фізичної сили для витягання дитини. Будь-які маніпуляції без згоди жінки: незапитування згоди на введення окситоцину, залучення до пологів інших лікарів чи інтернів, неінформування жінку про можливі наслідки процедури, виконання маніпуляцій без медичних показань, роздягання роділлі.
Психологічне насильство. Образи, крики, залякування, емоційний тиск, погрози, присоромлення й приниження жінки, зокрема щодо її ваги, віку, сімейного стану, раси й етнічності, а також того, як вона тужиться, сприймає біль, переживає перейми; заборона стогнати чи кричати, поспіх або навмисне «карання» жінки, яка попередньо відмовляється від дій чи умов лікаря.
Неналежне ведення документації. Ситуації, коли жінку примушують підписувати згоду після проведених із нею чи дитииною маніпуляцій або дій, які були вчинені без її згоди або вже відбулися. Лікарі поспішають, не вважають за потрібне запитати в жінки чи сприймають її знання про вагітність, пологи чи дитину після народження як неповні, неавторитетні.
Здебільшого, стикаючись із акушерським насильством, жінки не підозрюють, що це є порушенням кордонів їхнього тіла та прав людини. Та коли пацієнтка в кабінеті лікаря-гінеколога чи в пологовій залі виступає суб’єктом, який не може розпоряджатися власним тілом, відчуття та бажання якого не беруть до уваги, бо лікар «краще знає»; яку позицію жінці зайняти й що для неї ліпше, та поводиться, ніби так і має бути («просто виконуй команди й не став зайвих запитань, бо це заважає медичному персоналу») — це ніщо інше, як акушерське насильство!
Акушерське насильство включає будь-які дії медичних працівників, які завдають шкоди вагітній, роділлі (жінка, що народжує) або породіллі (жінка, яка нещодавно народила). Якщо ви вагітні або народжуєте, ви маєте право на шанобливе ставлення, на повну інформацію про різні варіанти догляду та на повагу до вашого вибору, навіть якщо він не збігається з рекомендаціями вашого лікаря або акушерки. Якщо ви зазнали акушерського насильства, ви можете подати скаргу до служби охорони здоров’я та правоохоронних органів.
